«Ну, якщо коротко, то ми з Gennadii Popenko забили повний багажник машини тим добром, що Ви знесли мені, а його фолловери йому і погнали на Чонгар. Якщо трохи довше, то 9 годин туди, 1,5 там і 8,5 назад:). Дуже потішив місцевий люд, всі на якомусь патріотичному піднесенні, багато синьо-жовтих прапорів, на фоні яких відбуваються весняно-польові роботи:). Крайній блок-пост тримають наші прикордонники і десантура. "Крилату піхоту" ми не застали, вони якраз окопались у полях, а от до "погранців" в гості зайшли. Передали розгрузки, броніки, медикаменти, спальники, речі особистої гігієни (це те, чому зраділи дуже), а також соки/води/солодощі/мед/цигарки/побутова хімія (те, чому просто зраділи:)). Хлопці були потішені увагою, всім Вам передавали вітання, дякували, що молитесь за них і обіцяли стояти до кінця. Дуже нахвалювали десантників, які там стоять, казали, що то бійці дуже заповзяті та ідейні!

 

По фіналу прикордонники пригостили нас з Гєною смачним супчиком, провели невеличку екскурсію, пофоткались напам*ять, ми залишили їм дитячі малюнки, сіли в авто і з почуттям виконаного обов*язку та гордості за народ, рушили на Київ. Думаю, це не остання така поїздка, проте, коли буде наступна - не знаю. Буду Вам маякувати.

 

Наразі ще раз дякую усім за можливість морально та матеріально підтримати наші війська. А також дякую Генадію Попенко за підтримку, підмінку за кермом та веселі байки».