Певица Руслана покорила выбором роскошного платья в пол с кожаным топом, в котором появилась на втором туре отборочного конкурса на Евровидение 2016.
На страничке в соцсети Facebook Руслана также поделилась впечатлениями от отборочного тура.
"Як завжди, хочу поділитися своїми враженнями після ефіру.
Як правило, ці речі нікуди не потрапляють, або ж іноді є питання, які ніхто не задає.
Перш за все, я би хотіла сказати, наскільки я приємно вражена рівнем наших музикантів.
На жаль, я роблю висновок, що ми зовсім один одного не знаємо.
Ми ходимо і думаємо, що все знаємо, і лише, коли по-справжньому відкриваємо очі, то бачимо, що ми маємо і те, і друге, і третє...
Після першого півфіналу у мене була впевненість, що ми вже маємо настільки яскравих претендентів, що реальну конкуренцію у другому півфіналі їм навряд хто створить.
А сьогодні я побачила такий високий рівень, що вистроєна і вимальована конструкція на базі першого фіналу розчинилась у повітрі.
Мені здається, що якби ми провели ще кілька таких півфіналів, то відкрили би для себе музичну Україну зовсім з інакшої точки зору.
У нас величезні і абсолютно неправильні, нічим невиправдані стереотипи відносно самих себе.
Ми самі себе “зашорили” певними речами настільки глухо, що не в стані “відкрити ці шори” і подивитися на себе новим поглядом.
Але це необхідно робити!
Необхідно відмовлятися від старих шаблонів, кліше, штампів, стереотипів, всіх тих штук, які нас “загнали за плінтус” власної вторинності і неповноспроможності. Через такі “шори” ми не можемо стати вільними.
Сьогодні були абсолютно вільні музиканти на сцені.
За дуже малим виключенням, вони не заганяли себе в прокрустове ложе форматів – неформатів.
Вони вільно себе проявляли у всьому.
Вони абсолютно ні від чого і ні від кого не залежали.
Я не відчувала, що вони думають категоріями, скільки їм потрібно ефірів, шерів, лайків, щоб монетизувати в корпоративи і швидкі гроші.
Сьогодні вийшли люди зовсім іншого, вільного, мишлення, і мабуть нового покоління.
На сцені не було “совка”! Зовсім-зовсім. Було що завгодно, але не “совок”!
І я сказала про це в ефірі і ще раз хочу підкреслити, це вже інша Україна.
Ще не на стільки “українська”, як хотілось би, але зовсім не “совкова”.
До мене доходить інформація з-за лаштунків з приводу реформування музичної індустрії в Україні.
Я ще раз хочу наголосити, незважаючи на те, що мова йде сьогодні про Євробачення: в Україні з’являються дуже сильні музиканти, дуже яскраві таланти, які можуть закрутити справжнє колесо індустрії, запустити давно пробуксовуючі механізми власної музики та культури.
У нас все встане “з голови на ноги”, коли ми будемо заробляти цивілізовано, як автори з авторських відрахувань, а не від того, кому “випаде честь побавити заступника голови правління облгазу з Днем народження”.
Зараз відповідальність лягає на Парламент та на майбутню організацію колективного управління, яка має бути реформована з державних інституцій і служити авторам, музикантам, продюсерам, а не корупціонерам і дрібним “жулікам”.
Все це негайно треба робити! Якщо ми хочемо слухати таку оригінальну музику і непересічних виконавців на українській сцені постійно, а не лише від випадку до випадку, від Євробачення до Євробачення.
Ця культурна еволюція просто необхідна, вона може змінити багато речей, які, по-моєму, нам останнім часом навіть не світять, якщо чекати, що хтось їх ініціює за нас..
На жаль, я не маю ніяких сподівань на реформи найближчим часом від нашого уряду.
Більше того, я абсолютно впевнена, що вони взагалі уникають цих реформ.
Вони женуть “пургу” про зміни, реформи і подібне, щоб втекти від відповідальності за ту корупційну-корпоративну безвихідь, в яку вони тягнуть країну.
Я бачу, що іноді відповідальність за країну більше лягає на простих людей, на музикантів, і вони з радістю її беруть на себе.
Така наша доля.
Я закликаю брати на себе відповідальність від найменших речей, що впливають на нашу долю, долю нашої країни.
Не нехтувати тим багатством, тим голосом, що даний нам нашою землею.
Отже, я закликаю всіх голосувати в фіналі національного відбору Євробачення.
Мені дійсно не вистачає цих, умовно кажучи, півмільйона голосів, якими би українці проявили свою активність і тим самим засвідчили, що нам не байдужий образ України.
Нам не байдуже, хто поїде, і хто підніме прапор України.
Ми віримо в те, що саме наш голос вартий переможця, а переможець вартий нашого голосу.
21 лютого нам потрібен кожен.
Дякую всім!"
