"Україно, тобі ще немає тридцяти, а ти вже стільки всього пережила. Дорослішання і свідомість не дається легко, але хотілось нам всім для тебе менш важкого становлення. Для нас, останні п‘ять років, щодня День Незалежності, щодня наші хлопці відстоюють тебе і усіх твоїх мешканців. 

Щодня, щохвилини ми думаємо про те, що ми не територія на карті, як комусь хочеться, ми нація, ми країна, зі своїм менталітетом, зі своїми традиціями, своєю мовою, своїми гараздами і негараздами, але своїми, в які не треба пхати носа сусідам. Родина в своїх справах розбирається сама і якщо сусід не прийде за борошном, то борошно самим приносити не треба, а землю красти тим паче. 

Я радію щоразу, коли в київських громадських закладах працівники переходять на українську, я радію, коли українських старовинний побут викликає цікавість і стає модним у молоді, я радію, коли на радіо за кордоном звучать українські пісні, я пишаюсь нашими дизайнерами і архітекторами, що здобувають всесвітню популярність, нашими спортсменами, на честь яких звучить гімн на всесвітніх змаганнях в різних куточках світу. Ми сильна нація, ми УКРАЇНЦІ! І як би не складалася політична ситуація маємо пам‘ятати, що тільки ми своїми силами, крок за кроком, можемо робити нашу країну кращою. 

Я плачу щоразу, коли грає Гімн, я плачу, коли приходять звістки з фронту, коли бачу новини з передової. 

Сьогодні варто згадати всіх полонених, що цей день зустрічають у в‘язниці, ми чекємо на вас і схиляємо голову перед вашою мужністю. 

Україно, з Днем народження! Ми любимо тебе і ювілей твій ми будемо зустрічати в мирі і з повернутими людьми і територіями! Давайте всі разом загадаємо це бажання сьогодні!!"