"Мене звати Маша. І це моє тридцять восьме Восьме Березня!!! Перші двадцять два Восьмих березня я просто приймала в цей день квіти й подарунки- від різних хлопців та на роботі. 

Потім я зустріла Тимура , і ще п'ятнадцять Восьмих Березнів були різними - від заперечення моїм чоловіком цього свята до покірного купувпння квітів ( за що я йому вдячна). Останні роки я все більше замислююся , що це взагалі за таке свято, і нащо щороку всі сперечаються : потрібно воно чи ні? Подивіться на жінок в цей день- всі усміхнені та щасливі , хоча й вітають здебільшого одна одну. Квіти - це ж завжди приємно !! Але моє сьогоднішнє Восьме Березня - це освідомленея того, що навіть квіти ці можна дарувати з певним значенням. В цьому мені допомогла історія:

 

На територіях колишнього СРСР на 8 березня жінкам дарують квіти і цукерки і бажають їм залишатися милими, ніжними та красивими. У Західній Європі в цей день газети згадують про нерівність в оплаті праці, про «скляну стелю», про утиск прав жінок. 

Пропоную правильно відображати суть цього дня. Давайте подивимося, чого досягли наші попередниці за останні 100 років:

 

Право працювати та вільно обирати професію

Право навчатися

Право одягати штани

Право ініціювати розлученння

Право голосу

Право вільно розпоряджатися своєю власністю

Право розпоряджатися своїм тілом

Право брати участь у спортивних заходах

Давайте будемо це поважати і святкувати восьме березня як право всіх жінок відчувати до себе повагу квіти поваги жінки врятують світ"